СМЕРТЬ ВІД СКАЗУ НЕМИНУЧА У РАЗІ ЗВОЛІКАННЯ З ОТРИМАННЯМ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
У 2019 році зареєстровано один випадок захворювання на сказ в Україні. Найбільші показники захворюваності на сказ зафіксовано у 2007 році — 7 випадків. У 2011 і 2015 роках — по 6.
У 2019 році всього виявлено 1 437 випадків захворювань тварин на сказ, що в 1,21 раза менше, ніж у 2018 року (1 743 випадки).
За спеціалізованою антирабічною допомогою у заклади охорони здоров’я торік упродовж перших 24 годин звернулися 77,29% людей. Для порівняння, у 2018 році таких було 76,73%.
Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом. Характеризується розвитком енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи. Смерть неминуча у разі зволікання з отриманням медичної допомоги.
У людини інкубаційний період, як правило, триває 1–3 місяці, але може варіюватися від одного тижня до року, залежно від:
- місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову);
- кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
- віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).
Джерелом та резервуаром збудника сказу є дикі та свійські тварини. Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:
- укус;
- подряпину та мікроушкодження шкіри;
- потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.
Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.
У разі інфікування людини, потрібна негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути шість: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні.
Для профілактики сказу необхідно:
- регулярно вакцинувати свійських тварин;
- уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами.
Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим — неприпустимо!
