Вакцинація від COVID-19: добровільно чи обов'язково?
Пандемія COVID-19 стала найсерйознішим випробуванням для здоров’я населення всього світу та систем охорони здоров’я з часів знаменитої «іспанки» 1918-1920 років.
Всі країни, одна за одною, що зіштовхнулися з пандемією, змушені були водночас з мобілізацією системи охорони здоров’я вводити так звані «немедичні протиепідемічні заходи» ‒ як на національному рівні, так і на рівні окремих регіонів і навіть муніципалітетів. Їх мета — стримати поширення епідемії шляхом скорочення контактів між людьми.
Із самого початку пандемії у світі розпочалася розробка вакцини проти цієї інфекції. По всьому світу нині розробляється понад 170 видів вакцин проти коронавірусу, і відбувається це рекордно швидкими темпами.
На вакцину чекали весь 2020 рік. Нарешті у грудні 2020 року відразу в декількох країнах світу, зокрема, у Великій Британії, Канаді та Росії, з’явилися різні види вакцини від COVID-19, і розпочалася вакцинація.
Але виникає чимало запитань: чи справді захистить вакцина від коронавірусу? Чи буде процедура вакцинації обов’язковою для всіх, і як відмова від неї вплине на працевлаштування, вільне пересування, навчання громадян?
Ці питання дедалі більше турбують населення і цікавлять експертів.
ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ: ПРИМУС ЧИ БЕЗПЕКА?
Завдання будь-якої держави — забезпечувати безпеку нації, в тому числі реагувати на будь-яку інформацію, яка містить відомості про загрозу національній безпеці.
Оголошення Всесвітньою організацією охорони здоров’я пандемії стало підставою для ухвалення низки правових актів, які направленні на врегулювання різних сфер життя суспільства. За таких обставин обмежуються права та свободи громадян та проводяться заходи з недопущення поширення нових форм COVID-19.
Мільйони людей у світі сподіваються на можливість найближчим часом зробити щеплення від вірусу, та стільки ж не хочуть його робити.
Необхідність і порядок проведення вакцинації викликають запеклі дебати в усьому світі. Вакцинацію розглядають як один з видів медичної допомоги, а самі профілактичні щеплення — різновидом медичного втручання, яке за загальним правилом вимагає згоди пацієнта.
Одні країни лібералізують законодавство у сфері вакцинації та скасовують обов’язкові щеплення, інші навпаки — посилюють вимоги та відповідальність за відмову від профілактичних щеплень.
ЩО ТАКЕ ВАКЦИНАЦІЯ
Поява повторних захворювань засвідчила, що колективний імунітет може бути досягнуто лише за допомогою вакцинації.
Що таке вакцинація? Яке значення вона має для суспільства?
Вакцинація — це введення в організм препарату, що виробляє імунітет до захворювань, які мають епідемічний характер. Вакцина вважається найбільш ефективним засобом для остаточної перемоги над Covid-19 і повернення до нормального життя (яке було до карантинного періоду).
Наприклад, вакцина від Pfizer/BioNTech, на яку орієнтується Україна, використовує інноваційну технологію матричної РНК, що містить фрагмент генетичного коду вірусу, який викликає у людини імунологічну відповідь. Вакцина не змінює клітини людини, а просто дає організму «інструкції», як формувати імунітет до Covid.
У Британії державне агентство з регулювання лікарських препаратів і товарів медичного призначення (MHRA) заявило, що не виявило жодних «серйозних побічних реакцій» під час випробувань вакцини Pfizer/BioNTech.
Вакцина BioNTech/Pfizer сертифікована для щеплення людей віком від 16 років, але вакцинація не рекомендована вагітним. Люди, у яких звичайна алергія на цвітіння рослин або алергічна реакція на окремі продукти харчування, цілком можуть робити щеплення.
Президент Федерального інституту вакцин та біомедичних лікувальних засобів імені Пауля Ерліха в Німеччині Клаус Цихутек зазначив, що властивість вказаної вакцини викликати при введенні до організму будь-які побічні дії не відрізняється від інших вакцин і не виходить за звичні рамки.
На його думку, перші дані дуже обнадійливі: у рамках клінічних випробувань ефективність вакцини сягнула 90 і більше відсотків. І навіть серед літніх людей вона перевищує 80 відсотків. Наявні дані вказують на те, що вакцина викликає імунну реакцію, яка триває понад вісім місяців і продовжує далі триматися.
ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ВАКЦИНАЦІЮ
Право на медичні профілактичні заходи закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів, де зазначено, що «кожна людина має право на належне медичне обслуговування, спрямоване на запобігання захворювань».
У 2018 році в рамках Європейського тижня імунізації було визначено, що вакцинація — це одночасно право кожної людини та колективний обов’язок.
Стаття 49 Конституції України закріплює право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Водночас стаття 10 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» зобов’язує громадян України: а) піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди та робити щеплення.
Положення статті 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначають, що громадяни зобов’язані: піклуватися про своє здоров’я та здоров’я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів; проходити обов’язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках; виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
Аналізуючи статтю 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», зазначимо наступне: «працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт».
Закон визначає, що у разі загрози виникненню особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.
Особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників.
ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ВАКЦИНАЦІЮ
У деяких країнах розглядають вакцинацію як найважливіший та незамінний захід, спрямований на ліквідацію інфекційних хвороб і попередження їх поширення. Щеплення проти найбільш соціально значущих інфекцій законодавчо визначені як обов’язкові.
У Франції профілактичні щеплення від певних хвороб є обов’язковими (дифтерія, правець і поліомієліт). За відмову від них встановлено покарання: штраф в розмірі 3750 євро або тюремне ув’язнення до 6 міс для осіб, які не пройшли обов’язкову вакцинацію, або осіб (включаючи батьків), які перешкоджали проходженню обов’язкової вакцинації особами, законними представниками яких вони є.
Вакцинація у Франції від Covid-19 буде добровільною. Першими доступ до вакцини отримають найвразливіші групи населення.
У Латвії, де діє політика обов’язкової вакцинації (однак допускається можливість відмови від профілактичних щеплень, що обов’язково має бути завірене медичними фахівцями), вакцинація від Covid-19 також матиме добровільний характер.
Добровільний характер носить вакцинація й у Німеччині, а вимоги щодо інформованої згоди є найбільш ліберальними. Фахівці наголошують, що тут не можна керуватися виключно медичними міркуваннями. Не менш важливі такі принципи, як справедливість і солідарність, не кажучи вже про дотримання правових, зокрема, конституційних норм. До них відносять принцип самовизначення, що означає добровільність вакцинації.
В Італії вакцинація є обов’язковою процедурою, але лише для найбільш соціально значущих інфекційних захворювань (дифтерія, правець, поліомієліт, гепатит В). Вакцинація буде «надійною, необов’язковою й абсолютно безкоштовною» для всіх мешканців.
Щоб передбачити всі можливі побічні ефекти, вчені проводять тривалі випробування: спочатку тестують зразки в лабораторіях, проводять випробування на тваринах і лише потім — на людях. У разі, наприклад, з вакциною від Pfizer та BioNTech у випробуваннях брали участь 40 тисяч людей.
У Євросоюзі мають намір затвердити єдиний сертифікат вакцинації від коронавірусу. Спершу це буде виключно медичний документ. Запровадити єдиний для всього ЄС сертифікат вакцинації запропонував прем’єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс. Грецію одразу ж підтримали й інші країні ЄС, економіки яких сильно залежать від туризму: Іспанія, Португалія, Мальта.
У багатьох країнах ЄС переконані, що вакцинацію слід залишити добровільною.
ПРОБЛЕМА ЩЕПЛЕНЬ В УКРАЇНІ
Як свідчать дані опитування соціологічної групи «Рейтинг», проведеного наприкінці листопада 2020 року, 40 відсотків українців не хочуть робити щеплення від COVID-19, навіть якщо вакцина буде безкоштовною. Підстава — перестороги щодо безпеки нового типу вакцини від COVID-19.
До того ж лікарі підкреслюють, що українці бояться вакцинуватися проти COVID-19 через недовіру до державних інститутів.
Хвилю незадоволення у частини суспільства викликав один із законопроєктів (№ 4142) про примусове щеплення, петиція про скасування якого отримала достатню кількість голосів на сайті президента для зняття з розгляду у парламенті.
Наприкінці грудня 2020 року оперативний штаб Міністерства охорони здоров’я України з вакцинокерованих інфекцій затвердив план імунізації населення від COVID-19. У розробленій дорожній карті з масового вакцинування зазначено, що щеплення буде виключно добровільним.
30 грудня 2020 року Україна уклала договір на закупівлю вакцин від китайської компанії Sinovac Biotech на суму 964 млн грн, кількість вакцин — 1 млн 913 тис. доз.
Конституція України надає право вибору щодо свого здоров’я. Це принцип демократичного суспільства, але чи надає це право ставити під загрозу життя інших? Тому й однозначної відповіді на питання: правом людини чи її обов’язком є вакцинація, немає.
Вважаємо, що важливою умовою ефективності будь-яких заходів державного управління є їхня підтримка з боку населення. Люди можуть сприймати деякі заходи як несправедливі, інші ‒ як неефективні й тому відмовлятися від їх здійснення.
Через це необхідно надати населенню повноцінну інформацію про якість вакцини, про необхідність і безпечність вакцинування. Такі заходи здатні послабити антивакцинальні настрої населення.
