ВАКЦИНУВАТИ ДИТИНУ ОЗНАЧАЄ ЗАХИСТИТИ ЇЇ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
«Діти залежать від рішення батьків, а батьки надають або не надають згоду на їхню вакцинацію. Тобто батьки надають чи не надають згоду на захист своїх дітей».
В межах Тижня громадського здоров’я дитячий лікар-інфекціоніст Федір Лапій на вебінарі про рутинні щеплення дітей розповів про те, чи обов’язковими є щеплення дітям, чи є можливість обирати виробника вакцин, чи можна відхилятися від Національного календаря щеплень та на які «червоні прапорці» у дитини варто звертати увагу батькам.
Федір Лапій до того ж очолює Національну групу з питань імунопрофілактики та є головою правління ГО «Батьки за вакцинацію».
Коли ми кажемо «рутинні щеплення», ми маємо на увазі вакцинацію в межах Національного календаря щеплень. В Україні до Національного календаря щеплень входить вакцинація проти десяти інфекційних захворювань: гепатит В, туберкульоз, кір, паротит, краснуха, дифтерія, правець, кашлюк, поліомієліт, хіб-інфекція. Додатково до того є рекомендовані щеплення та щеплення, які проводяться відповідно до запитів та потреб пацієнтів, а також відповідно до епідеміологічної ситуації.
Які щеплення є обов’язковими і що буде, якщо відмовитися вакцинувати дитину?
Ті щеплення, які входять до Національного календаря щеплень, є обов’язковими, але жодна вакцинація не може пройти без інформованої згоди на неї.
«Обов’язковими називаються ті вакцини, які покриваються коштом держави», — пояснює Федір Лапій. — «І тут виникає інше питання: чи вакцинація є добровільною? Так».
Людині, яка хоче щепитися сама або щепити свою дитину, необхідно підписати інформовану згоду. Йдеться про форму 063-1о, яка не є перекладанням відповідальності із лікаря на людину, якій роблять щеплення.
Ця форма є фактично розподілом обов’язків: обов’язок лікаря розповісти про дію вакцини, побічні реакції, визначити протипоказання для вакцинації тощо. З юридичного боку форма фіксує двосторонню угоду: виконання лікарем своїх обов’язків та згоду або незгоду людини на вакцинацію (та відповідальність, яку бере на себе людина у разі відмови від вакцинації).
У разі відмови від вакцинації держава може вводити різні обмеження. Наприклад, діти можуть не допускатися до занять у дитячі садочки або школи. Це здійснюється в інтересах створення колективного імунітету та в інтересах інших дітей, які не можуть вакцинуватися за станом здоров’я.
«Людина має свої індивідуальні переконання, але до тих пір, поки це не стосується інтересів інших громадян — це по-перше. По-друге, навіть якщо йдеться не про інфекцію, поширення якої залежить від колективного імунітету, ми говоримо про батьків, які приймають рішення за власних дітей. Держава намагається захистити інтереси дітей, аби вони не мали тяжкого перебігу захворювання».
Таким чином через певні обмеження держава регулює моменти, що пов’язані із здоров’ям дітей.
Також економічно невигідно не вакцинуватися, переконаний Федір Лапій. Якщо невакцинована від правця людина захворіє, вона більше місяця проведе в реанімаційній палаті і це коштуватиме державі близько 500 тисяч гривень. Хоча вакцина, яка для громадян буде безкоштовною завдяки державним закупівлям, коштує у рази дешевше.
Чи можна обрати виробника вакцини, який відмінний від того, що пропонує держава?
Так, можна. Проте Федір наголошує, що важливо зважати не на країну виробника, а на те, наскільки якісною є вакцина та як вона захищає від захворювання. Наводить у приклад вакцину від кашлюка, яка забезпечується державою і є більш ефективною, аніж її аналог, за який людині доведеться платити із власних коштів.
Сімейний лікар може проконсультувати щодо вакцини, тому звертайтеся до нього, якщо ви маєте перестороги або побоювання. Завжди перевіряйте інформацію, яку читаєте про вакцини, та будьте певні того, що ви користуєтеся офіційними джерелами інформації.
Побічні реакції після вакцинації та «червоні прапорці»
Правило залишатися у пункті щеплення протягом півгодини після уколу має сенс, адже якщо у людини виникає сильна реакція, то зазвичай це стається протягом перших 15 хвилин.
«Саме той випадок, що стається тяжка алергічна реакція, трапляється приблизно один раз на мільйон вакцинованих. Ця ймовірність набагато менша, ніж отримати удар блискавкою. Те, що лякає людей, і те, що їх справді вбиває, це різні речі».
Зазвичай після вакцинації спостерігаються такі побічні реакції як підвищення температури, біль в місці уколу, слабкість тощо. Із такими симптомами допомагає впоратися парацетамол, стверджує Федір Лапій, тому перейматися не варто.
Червоні прапорці — симптоми, при яких варто звертатися до лікаря та не займатися самолікуванням. Для дітей такими симптомами можуть бути висипка, блювота та висока температура. У різних умовах та у поєднанні з іншими симптомами вони можуть вказувати на певні захворювання, тому важливо вчасно звернутися до лікаря.
Коли виникає питання для чого створюється вакцина, то відповідь завжди одна: для того, щоб захистити людину від інфекційних хвороб. Ми не можемо уберегтися від усіх захворювань, але той «базовий» пакет, який є у людства, ігнорувати не варто.
